Місце проведення Олімпійських ігор

123

Бріскін Ю.А.

Линець М.М.

Пітин М.П.

ОРГАНІЗАЦІЯ, ПРОВЕДЕННЯ І ПРОГРАМА

ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР СУЧАСНОСТІ

Лекція з навчальної дисципліни

„Олімпійський та професійний спорт”

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на засіданні кафедри теорії спорту

„29” серпня 2007 р. протокол № 1

Зав. каф _____________ Ю.Бріскін.


Місце проведення Олімпійських ігор

У відповідності з Олімпійською хартією Ігри Олімпіади проводяться протягом першого року кожного олімпійського чотирьохліття. Починаючи з ХУІІ зимових ОІ, які відбулися у норвезькому місті Лілліхаммері у 1994 р., такі ігри будуть проводитись протягом другого календарного року після чергових Ігор Олімпіади.

Честь проведення ОІ МОК надає місту, яке призначається як місто-організатор Ігор Олімпіади або зимових ОІ.

Тривалість Ігор Олімпіади і зимових ОІ не повинна перевищувати 16 днів, включаючи день церемонії відкриття. Конкретний час проведення ОІ пропонується на затвердження Виконкому МОК містами-кандидатами під час подання заяви.

Вибір міста – організатора ОІ є виключно прерогативою МОК. Висунути свою кандидатуру на проведення ОІ може тільки місто, а не країна.

Заявка офіційної влади міста-кандидата повинна бути ухвалена НОК даної країни, яа несе відповідальність за усі зобов’язання, які взяло місто і підтримано урядом. Крім того, місто-кандидат зобов’язано надати МОК підтверджені урядом письмові гарантії дотримання “умов для міст-кандидатів”, розроблених Виконкомом МОК, гарантувати проведення Ігор відповідно Олімпійської хартії і вимогам МСФ по кожному з видів спорту, включених у програму ОІ. Необхідні також фінансові гарантії, які можуть бути надані містом, регіональними або національними суспільними органами або іншими сторонами.

На різних етапах розвитку олімпійського руху сучасності бажання дістати право міста – організатора ОІ було різним. На початку століття кількість претендентів була невеликою. Однак по мірі збільшення популярності олімпійського спорту кільість міст – кандидатів зростала.

Наприклад, на проведення Ігор 1936 р. претендувало відразу 11 міст, у тому числі три міста від Німеччини, 10 міст боролися за право проведення Ігор 1940 р. Ще більша активність була зареєстрована, коли вирішувалося питання про проведення Ігор 1956 і 1960 р.р. В обох випадках на право організації ОІ претендували по 16 міст–кандидатів.

У 80-х роках МОК став відчувати серйозні труднощі з вибором міст, які б взяли на себе роботу з організації, проведення і фінансування олімпійських змагань. При виборі столиці Ігор ХХІІІ Олімпіади 1984 р. МОК зустрівся з гострою проблемою, коли Тегеран зняв свою кандидатуру і залишився один Лос-Анджелес, влада якого не гарантувала організацію і проведення Ігор.



Однак інтенсивна комерціалізація і політизація олімпійського спорту і пов’язані з проведенням ОІ вклади для міст–організаторів і країн різко збільшили конкуренцію серед міст–кандидатів.

На проведення ОІ 1996 р. реально претендувало 6 міст (Атланта, Афіни, Торонто, Мельбурн, Манчестер і Бєлград). Право на проведення Ігор дісталося Атланті. Влада Греції і Афін були впевнені, що МОК обере Афіни (100-річний ювілей Ігор Олімпіад, а Афіни – перша столиця ОІ сучасності), але цього не сталося.

Складна ситуація виникла при виборі столиці Ігор 2000 року. Претендувало 6 міст. Основні кандидати – Берлін, Пекін, Сідней. Весь час лідером був Пекін. В останньому турі за кандидатуру Сіднея проголосувало 45 чоловік, Пекіна – 43.

На проведення зимових ОІ 1998 р. реально претендували 5 міст: Нагано (Японія), Хака (Іспанія), Остерсуна (Іспанія), Аоста (Італія), Солт Лейк-Сіті (США). Перемогло місто Нагано.

Слід відзначити, що з кожним роком все більший вплив на рішення МОК з питання вибору олімпійських міст відіграють комерційні міркування.

Вартість проведення ОІ для міст–організаторів з врахуванням збільшення кількості учасників і підвищення вимог постійно зростає. Наприклад, вартість проведення зимових ОІ 1988 р. по відношенню до 1980 р. зросла більше ніж у 5 разів. (У 1980 р. Лейк Плесід – біля 100 млн. доларів, у 1988 р. – Калгарі – 525 млн. доларів).

З метою вибору міста – організатора МОК призначає дві інспекційних комісії. У комісію з питань літніх ОІ включаються 3 члени від МСФ, 3 – від НОК, 4 – від МОК і 1 зі спортивної комісії. З питань зимових ОІ у комісію входять: по 2 члени від МСФ і НОК, 3 члни МОК і 1 – зі спортивної комісії.

Щоб дістати право на організацію ОІ місто – кандидат повинно зібрати більшість голосів членів МОК, які присутні на сесії (половина голосів + один голос).

Щоб запобігти порушенням і зловживанням, які можуть підірвати авторитет олімпійського спорту, МОК розробляє основні принципи, які враховуються при відборі міст–кандидатів на проведення Ігор.

У відношенні Ігор 2000 р. були надані наступні інструкції:

* авіабілети для членів МОК при відвідуванні міст–кандидатів повинні бути надані МОК з наступним відшкодуванням витрат за рахунок міста–кандидата;

* ліміт у 200 доларів США на будь-який подарунок, причому це повинні бути невеличкі сувеніри;

* ніяких прийомів, коктейлів, сніданків, ланчей, обідів за виключенням нормального харчування протягом візиту з максимальною тривалістю до 3-х днів;

* ніяких теплоходів, ресторанів, клубів для проведення засідань, які обмежені однією кімнатою або номером;

* напередодні дня голосування ніяких виставок, демонстрацій чи інших заходів;

* документи, які містять технічні пропозиції, повинні бути надруковані на папері форматом А4, окрім карт;

* делегації міст, які беруть участь у конференціях МОК, МСФ і НОК повинні складатися не більше, ніж з 6 чоловік;

* серйозне або повторне порушення цих інструкцій може викликати дискваліфікацію;

* ніяких візитів з міст–кандидатів на батьківщину членів МОК, які вже побували зі спеціальним візитом в цих містах.


5019569206969398.html
5019597432764024.html
    PR.RU™